Кожанка

Віра Гречко

 

Народилася у Святий вечір січня 1942 року, в селі Кожанка Фастівського району на Київщині. В робітничій сім’ї. Має вищу педагогічну освіту, її фахове спрямування педагогіка та російська філологія. В поетичному слові Віри Гречко органічно переплітаються образи Далекого Сходу Росії, якому поетеса віддала 20 років активного життя, та мотиви рідного українського краю.

Річка Кам’янка

Нашу річку Кам’янкою звати.

Тихим шепотом вона у Рось тече.

Тут, на березі мене чекала мати,

Йди додому, сонечко пече.

 

Розімліла, спраглими вустами

Я цілую матінку свою,

Мов у церкві перед образами

Я розчулена на сповіді стою.

 

В світі щастя більшого немае,

Як матусю рідну цілувать.

Та, на жаль, усе в житті минае,

I роки, як маків цвіт, летять.

 

Тільки річка тихою ходою

Хлюпае, голубить береги.

Змила вже водичкою святою:

Де ти, доню? – Тихо навкруги.

 

Вранці знову я візьму весельце,

Росами-отавами пройдусь.

Річенько, горни мене до серця,

Я ж за тебе Богу помолюсь.

 

Щоб надійно, довго I дбайливо

Омивала селище мое.

Квітне хай лілеями вродливе,

Личенько привабливе твое.

 

 

Селу Кожанка, що на Фастівщині

Моя Батьківщино маленька,

Кохаю тебе, моя ненько.

До тебе я серцем горнуся,

За долю твою я журюся.

 

Я тут, у селі, народилась,

Дочкою для тебе згодилась,

На лонах твоїх підростала,

На мамин рушник тут я стала.

 

Тут річка тече волошкова,

Неначе обнова святкова,

Де я на Івана Купала

Віночки з барвінку пускала.

 

Пускала віночки на волю,

На щастя жіноче, на долю.

Віночки пливли за водою,

Мене розлучали з тобою.

 

Я завжди до тебе вертала,

Бо ти мене, ненько, чекала.

Маленька моя Батьківщино,

Для мене ти рідна, єдина.

 

Бриниш світанково росою,

Умита моєю сльозою,

Шепочеш в дубовому лісі,

Цвітеш в калиновім намисті

 

У тебе вуста малинові

I коси пшеничі, шовкові,

Натруджені рученьки маєш,

Як мати, мене обіймаєш.

 

Тут батькова пісня красива

Звучить у душі, наче диво,

А мова по світу лунає,

Як медом на Спас причащає

 

Маленька моя Батьківщино,

Горнуся до тебе уклінно,

Дочірньо тобою пишаюсь,

На вірність тобі присягаюсь.

 

Эта запись была опубликована в Среда, 12 сентября, 2012 13:27 и в рубрике Наші. Можно отслеживать любой ответ в записи с помощью RSS 2.0 фид. Вы можете оставить отзыв, или трекбек с вашего собственного сайта.